Як захистити дитину від кіднепінгу?
Як захистити дитину від кіднепінгу?
Незвичайне, на перший погляд, явище кіднепінгу насправді досить поширене. Кіднепінг — це термін, який використовують для опису викрадання дітей. За останні кілька років, на жаль, воно стало поширеним явищем.
Відповідальність за викрадення людини закріплюється ст. 146 Кримінального кодексу України. Відповідно до її ч.1, незаконне позбавлення волі чи викрадення людини караються обмеженням волі на строк до 3 років або позбавленням волі на той самий строк.
Згідно з ч.2 цієї ж статті, ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього чи з корисливих мотивів, щодо 2-х чи більше осіб/за попередньою змовою групою осіб/способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого/що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань/із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, — караються обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.
Кваліфікуючою ознакою незаконного позбавлення волі чи викрадення людини є вчинення цього діяння щодо малолітньої, а не неповнолітньої особи. Отже, викрадення малолітньої дитини кваліфікується за ч.2 ст.146 ККУ, а неповнолітньої — за ч.1.
З яких мотивів викрадають дітей. На жаль, кількість вироків у справах про притягнення до відповідальності за кіднепінг, не співмірна з кількістю дітей, зниклих безвісти.
Аналізуючи судову практику, можна дійти до висновку, що викрадення дітей відбуваються із наступних мотивів: задоволення статевої пристрасті (Вирок від 03.06.2021 № 748/1463/20 Чернігівський апеляційний суд, Вирок від 06.03.2019 № 489/6110/17 Ленінський районний суд м. Миколаєва), незаконного збагачення (Вирок від 23.05.2018 № 357/4305/17 Білоцерківський міськрайонний суд).
Однак судова практика не відображає реальної картини. Значна кількість дітей залишається незнайденими до сьогодні. Оскільки цих дітей не знайшли, до відповідальності за їхнє викрадення жодну особу притягнуто не було. З тієї ж судової практики слідує, що до відповідальності притягаються саме ті винні особи, діяння яких було розкрито у короткий строк.
Окремим видом кіднепінгу, який набув поширення в Україні, є так званий «сімейний кіднепінг» — це викрадення дитини одним із батьків у іншого. Зустрічається він здебільшого у випадку розлучення подружжя. Часто один із батьків всупереч рішенню суду намагається вивезти чи взагалі вивозить дитину за кордон. Є батьки, що змінюють місце проживання щомісяця й не повідомляють про це колишню дружину чи чоловіка, які втрачають зв’язок із дитиною.
Такі випадки досить поширені, проте на законодавчому рівні відповідальності за сімейний кіднепінг поки не встановлено. Хоча деякі депутати ВРУ вже оголосили про те, що ними буде подано законопроєкт, який визначатиме поняття «сімейного кіднепінгу» та встановлюватиме відповідальність.
Причиною викрадення дітей може бути й чорна трансплантологія. Через те, що міжнародні нормативно-правові акти дозволяють лише посмертне донорство, через презумпцію незгоди на посмертне донорство та дефіцит донорів у світі, виникає великий попит на людські органи. Вірогідно, ці обставини і є причиною збільшення кількості випадків кіднепінгу.
Таким чином, більшість випадків кіднепінгу залишаються нерозслідуваними, а продавці органів людей, зокрема, дітей, — непокараними. Про це свідчать і фактичні обставини справ, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
На швидке збільшення кількості випадків викрадення дітей в Україні впинула нестабільна політична ситуація в нашій державі. Так, внаслідок збройного конфлікту в Україні, за даними СБУ, зникло безвісти 56 дітей.
І що ж робити? Аналізуючи усе вищевикладене, робимо висновок, що для зменшення кількості випадків кіднепінгу необхідно здійснювати превентивні заходи — навчати дітей правильного поводження з незнайомими дорослими, супроводжувати їх на прогулянках.
Перший спосіб контролю - допомога таких спеціальних гаджетів, як, наприклад, дитячий смарт-годинник. Такі годинники мають навігатор, який допоможе визначити координати місцезнаходження дитини, а також функцію «тривожної кнопки». Якщо дитина потрапила в небезпеку, йому достатньо двічі вдарити по годиннику і сигнал тривоги буде переданий на смартфон батьків або на пульт охоронної фірми. Крім цього, на такий годинник дитини, батьки можуть зателефонувати, щоб почути його голос, дізнатися, що з ним зараз відбувається і хто зараз знаходиться поруч.
Звичайний смартфон також стане в нагоді батькам. Існує безліч безкоштовних програм, які можна встановити на телефон дитини і за допомогою них визначити його місцезнаходження. Ці програми також містять тривожну кнопку і повідомлять батькам або правоохоронцям про те, що дитина в небезпеці.
Але що ж робити, якщо біда вже сталася, на дитину напали, а гаджети не допомогли? Необхідно навчити дітей елементарним прийомам самозахисту. У такій ситуації можуть стати в нагоді будь-які підручні засоби: балончик (лак для волосся, дезодорант), тверді предмети (пляшки, каміння) або звичайні ключі. Саме ключами дитина може наносити удари по руках, а якщо нападник перебуває близько - по обличчю. Навчіть дитину не боятися використовувати найпростіші прийоми захисту - увіткнути нападаючому палець в око, наприклад, або вкусити його.
Фахівці з вікової психології радять з дитинства пояснювати дитині, як себе вести, якщо вона загубилась або опинилась в небезпеці без нагляду батьків:
- Дитина повинна знати напам'ять своє ім'я, імена батьків, прізвище та адресу.
- Придумайте пароль на випадок, якщо вам доведеться просити сторонню людину привести до вас дитину. Поясніть дитині, що якщо мама або тато відправлять за ним незнайомця, він точно повинен знати імена мами, тата, самої дитини, і, звичайно, пароль. В іншому випадку малюк ні в якому разі не повинен йти з чужинцем. А якщо цей незнайомець наполягає, або хапає за руку і тягне за собою, малюк повинен голосно кричати «Я не знаю тебе! Ти не мій тато (моя мама)!». В такому випадку оточуючі не відреагують на плач дитини як на звичайну сімейну ситуацію, а допоможуть.
- Навіть якщо малюк напам'ять знає імена всіх родичів, варто покласти в кишеню дитині візитку з вашими контактними даними і номером телефону.
- Періодично програвайте ситуації, коли малюк губиться - дитина повинна чітко знати, як діяти. Такі репетиції допоможуть дитині бути впевненіше в собі і зменшать імовірність паніки в екстреній ситуації.
- Міняйтеся ролями, діти люблять пограти «в маму/тата». Нехай дитина вас питає, що ви будете робити, якщо раптом заблукаєте, а ви іноді робіть помилки, щоб дитина могла вас виправити. Так діти краще запам'ятовують.
Батьки, завжди пам'ятайте, що неприємну і трагічну ситуацію завжди краще попередити, ніж вирішувати. Поставтеся до нинішніх ситуацій в світі і країні дуже серйозно, адже від цього залежить безхмарне щасливе життя ваших дітей і ваш спокій.
Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46.
Більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги, цілодобово та безкоштовно в межах України).
